Анастазія, 66 - 2 ноября 2007 04:03

- Алло, алло, о, нарешті! Де ти пропадаєш, Короїдику? Так, так, твій вуйцьо
Пустодзвін, що, не впізнаєш?

- Відпочиваєш після вчорашнього? Я теж, але не можу витримати, щоб ще раз не
пригадати собі! Скажи, як вчора класно було!

- Змучений? Жартуєш, я теж змучений, але Гелловін раз в рік буває, то наші жнива!
Скажи, як відірвались! А твій як?

- Що, спочатку не хотів іти? Але таки пішов? Добре, добре, хи-хи, а що ти йому
таке сказав?

- Ти нічого? А хто?

- Ааа, приятелі, ага! Що казали, не чую, скажи ще раз! Що він дуже правильний?
Га–га, Дусику, ти попав на золоту жилу! Це то, що тобі треба, на тим конику ти
далеко заїдеш (і Пацієнта завезеш, хі-хі)!

- Чому я скоріше не казав? Ну знаєш, як ти собі з рідним дядьком позволяєш?
Та й я вже давно з молодиками не працював, призабув трохи. А тепер, як ти вже
знаєш цю його слабість, так тільки-що, - зразу настраш його, що з нього будуть
насміхатися, що він дуже правильний, чи мамин синок, і він хоч-не-хоч здасться.

- Не переживай, він собі уявляє, що він тільки трохи так, що то нічого страшного,
так собі, пустощі.

- Ні, не думаю, він того не зауважить, тобі гарний Пацієнт попався, а ти нарікав. Те,
що його приятелі від всіх решта вимагають правильності, лиш не від своєї
тусовки, о ні, він цього докупи не складе, що ти! Вони будуть нарікати, що
автобуси погано їздять, магазин запізно відкрили, на екзамені неправильну оцінку
поставили, лікар не той зуб вирвав і мама недобрий борщ зварила, будуть нас при
тому згадувати, хе-хе, але то нічого, абсолютно нічого не має спільного з їхньою
власною безалаберністю. Для них це круто. Але вернімось до нашого найкращого
в році свята, до свята всякої нечистої сили, злих духів, привидів і вампірів – до Гелловіну.

- Чому, кажеш, вони святкують? Навіть ті, що навернулися? Короїде, я таки мав
тебе за більш досвідченого в нашій справі. Та в тім і все мистецтво спокус
полягає, що ми представляємо речі, трагічні для них (але добрі для нас, хи-хи), як
цілком невинні. Може ти недочитався в Книзі Ворога, що про нас написано, що
ми прикидаємось ангелами світла (те світло, тьфу, ненавиджу, але треба). Прикидаємось,
прикидаємось, бо інакше як ми би звертали їх на нашу дорогу, якби їм то відразу було бридко.
А так, хи-хи, тихою сапою, чим дальше – тим більше, і вони наші.

- Що кажеш? Що що?

- Дусику, я, після вчорашнього, в доброму настрої, а то двійка тобі з ідеології
Ворога. Бо Він каже їм, що не можна віддавати честі нікому, крім Нього. О, ти не
знаєш, який Він ревнивий! Хоча, якби я їх сотворив, чи я би не теж саме хотів?
А що вони вчора робили?! О, ті лиця відьом, вампірів з кровавим ротом, костюми
скелетів і чортів з рожками (ги-ги), на подвірях декорації гробів та повішельників
на деревах! О, якби моя воля, я би сотворив їх такими, як вони були вчора!!! Бу-гга-га!
Кородусику, це ж наша стихія, це ми їх водили темними вулицями!
І як їм подобалось, як їм смакувала наша каша! О, я ще віршами буду говорити, або
давай, заспіваємо разом?

- Слухай, ти, я не пяний, а ти не забувай, що я не тільки старший, не тільки рідний
брат твоєї мами, але й Перший Замісник Генерального Секретаря Міністерства
Спокус! Раджу прикусити язика, я тобі не Пацієнтова мамочка, що поплаче, але
простить. Набрався від Пацієнта!

- То-то, але я сьогодні добрий. То слухай, племінничку. Памятаєш, ти нарікав, що
тяжко працювати в цей час всесвітньої поінформованості, бо ті, з табору Ворога,
вживають не тільки книжки, але й телевізори, телефони та ще й компютери для
своїх цілей. То що?!! – Ми теж їх вживаємо! Їхні предки не тільки не святкували
Гелловін, а й боялися наше імя згадати, а ще наніч. А тепер бачиш, з-за океану
перебрали, щоб не відставати від цивілізації, ги-ги! Але мушу йти до свого
Пацієнта, там вчора двоє в масках пограбували його магазин, а його самого добре
по голові бебехнули. Він в лікарні, тільки-що мене згадав, біжу!

Підслухана мною розмова
За мотивами К.С.Луіс, Листи Пустодзвона

• 
• 
•