sekleta, 55 - 5 апреля 2011 00:20

Мама згадала історію нашого родича. Ми з братом грались з його дітьми у дитинстві, а потім, коли ми вже всі виросли, їх батько захворів.Дивно захворів. Спочатку забував відро, коли йшов по воду до криниці. Далі було ще гірше. Все забував. Врешті він помер.

Сьогодні мама згадала, що коли цей чоловік прийшов з армії, то в селі говорили, що ніяк не міг він заспокоїтись, ходив по хаті і кричав: "Танки, танки, танки." Звозили його до баби в Літинку, дуже помічна була баба, заїкання виліковувала за один раз. І йому допомогла. Але психічна хвороба час від часу поверталась. Кожні два-три роки він їздив до баби в Літинку, аж поки баба не померла і відтоді вже ніхто не міг йому допомогти.

Він служив в армії якраз тоді, коли зводили той клятий Берлінський мур. В найгарячіші дні протистояння між СРСР і іншим світом, він добу просидів у танку з ввімкненим мотором. "Чтоб землю в Гренаде крестьянам отдать".

Тоді війна так і не розпочалась.

В його душі вона ніколи не закінчилась.

• 
• 
•